Вибачте, друзі, що так довго не писала. Чомусь не вистачало натхнення писати до журналу.
Вітаю вас з різдвяними святами! :)
В мене був дуже релаксуючий новий рік, а на різдво я чесно постувала до першої зірки, зате потім наїлася мантів, які ми з екс-чоловіком ліпили весь день. Тепер я знаю, що можу стати гарною азійською господинею, бо вареники я ліпити хронічно не вмію, зате складні геометричні манти в мене вийшли майже канонічними.
А ви як відсвяткували? :)

Краєм ока дивилась вчора передачу, присвячену Голодомору. Мене дуже дивують деякі люди.

Уявіть собі, якби Німеччина відмовлялася від провини за Холокост, мотивуючи це тим, що у концтаборах були не самі євреї.
А ще уявіть собі євреїв, які самі намагаються виправдати Німеччину за Холокост за допомогою таких самих аргументів...

А з Голодомором так можна, звичайно.

Це не кохання: це якась дивна маячня. Ділові стосунки. Сміх, розмови, коньяк, поцілунки, обмін книжками, прогулянка до трамвая. Очі до очей, ми однакові з тобою. Занадто однакові, щоб бути разом.
Осінь. Листя. Це вже інший. Кафе поруч з трамвайними коліями... Знову ці трамваї, це символ осені - 2007. Лайка, глінтвейн, сміх, обійми, пальці сплелися. Ми такі різні, ніколи нам не бути разом.

Останнім часом розчаровуюся в людстві: мене оточують дебіли, які до того ж мають більше влади, зв'язків і грошей. Тому що дєті папіков.

Студенти мої сьогодні писали першу велику контрольну, деякі не вивчили і почали питати мене: а коли ж можна переписати?
- У грецькі календи, - відповіла я.
Студенти старанно записали слово "календи" по буквах. Щоб знайти точну дату, коли ж можна буде переписати. Уявляю собі, як їх розчарує факт, що це аналог виразу "після дощичка в четвер" :))))))))

Знаєте, мені дуже гидко останнім часом за мою країну. Не за країну, а за можновладців-жополизьців. А за країну страшно. Боюся, що просруть її за 30 срібненьких монеток і бонуси.

Бачу такий сценарій: зараз все затягується для того, щоб зробити коаліцію НУ з регіонами, потім приймається рішення обирати президента парламентом і Ющенко на плечах регіоналів в'їзжає на другий термін.
Друший варіант (менш ймовірний): регіони пообіцяли Ющу скасувати політреформу. Але він же розуміє, що другий термін йому не світить.

Моя бабуся казала, коли була жива:

От побазарював так побазарював!
з воза впав;
віл усрав;
колесо переїхало;
ще й циган обікрав!

Така актуальна примовка, чесне слово.

Пропіарю спільноту, хоча, напевне, про неї зара знають усі :)
politskhema - українська політика в картинках.

Ось таких, наприклад :)
( А взагалі краще читати саме ком'юніті :) )

Я дуже люблю розмовляти про людей. Звичайною мовою - пліткувати* :) І скільки б мене не соромили, не розповідали, що це - аморально, я буду крізь сором тихесенько розповідати невидумані історії з життя моїх знайомих.
Це ж безмежно цікаво - слухати історії про живих, справжніх людей! А якщо розповідати тільки про себе, то подумають, що егоцентристка, і відвернуться. Та й не цікаво нікому слухати про мене від мене.

А як я люблю, коли хтось мені розповідає про інших! О... я розкриваю вуха і вловлюю всю інформацію. Запам'ятовую і роблю висновки. Це дуже корисно.

Коли мене намагаються присоромити за любов до пліток, і кажуть "Хіба б ти хотіла, щоб про тебе так само пліткували?" - я радісно відповідаю: "Так! Хай пліткують. Я ж така сама людина!", чим дивую моралістів страшенно.

_____________
* Я тут подумала, що зазвичай пліткування означає, коли про людей говориш погане. Я стараюсь поганого не говорити, бо я рідко взагалі щось подібне помічаю, усі гарні, поки не нароблять дурниць навмисне :) А про поганих людей я не розмовляю.

Тут дівчата у френдстрічці затіяли флешмоб на цицькову тему: написати власну думку, що таке цицьки і що вони для вас означають :)
Ну то я приєднаюся.

- Я в собі вважаю гарними всього три речі: волосся, шкіру та цицьки :) Бо в мене вони гарної форми і одна з родимкою.
- Я б не змогла мати великі цицьки, бо вони незручні, хоча дають багато переваг. Але зручність для мене головна
- Мене дивує популярна на даний час фігура жінки, у якої вузькі стегна, здорові плечі, живіт та цицьки. Не те щоб вона так усім подобалась, але на цей тип фігури у нас все шиють.
- Якби було можливо, я б ходила топлес :)

У цю неділю, 5 серпня, відбудеться соціонічна зустріч на честь Габенів!
Формат зустрічі: знайомство з ТІМом, питання до Габенів, особливості сприйняття, як впізнати Габена та ін.

Зустріч буде проводитись на свіжому повітрі, участь - безкоштовна. Якщо ви Габен, Гєкслі, або будь-хто інший, приходьте на зустріч, щоб відповісти на запитання або поставити їх, або просто подивитись та випити пива у гарній компанії! Їжу та напої приносьте з собою. Також беріть, на чому сидіти.

Проводитиме зустріч соціонік Тетяна Педан.

Зустрічаємось на платформі Гідропарк, посередині, з 14-45 до 15-00. Якщо побачите цілу купу людей, сміливо підходьте, це будемо ми :)

Кросспостед ту socion_ua

Та хіба ж спроможна до кохання та краса?
Та вона ж собою повна, значить - пуста вона.
Її кохання - ілюзія
Кохання - ілюзія
Кохання - ілюзія
Краса - то ілюзія!

Прийшов Литвин додому, а там жінка з коханцем сваряться. Подивився на це Литвин, та й помирив їх.

Коли я бачу бігморди "Мер усіх киян", то розумію: слово "мер" - це глагол.

Вчора ми з lekka ходили на Країну мрій. Герої, ага :) Періщив гидкий дощ, який часом переходив у не менш гидку мжичку. Але на Співочому полі людей було багато, усі під парасолями, а деякі п'яні інтуїти оргигінали ходили майже голі, босі і танцювали під дощем.
Сподобались гурти "Дримба та дзига", а ще були чудові іспанці (французи?), які співали реггі, я навіть танцювала.
Виступу Троїці та ВВ ми не дочекались, бо змерзли нанівець, побігли на площу Слави відігріватись.

А це фотки з видом на лівий берег, поміж дощами, коли визирнуло сонце і ми вирішили, що це все :)
( Дивитись )

Дивно, свято Івана Купала - це ж сонцестояння. А чому воно проводиться 6 липня, а не 23 червня? Тільки не кажіть про православний календар, свято ж бо язичницьке.

Купила собі пляшку Пінья-Коляди, цукерки "Пташине молоко" і займаюсь сибаритством.
Треба ж якось відмітити закінчення навчального року!

Відчуваю, ніби штовхнула доміношку і вся злагоджена системка повалилась.
Опосередковані взнаки бачу, і відчуваю себе тим, хто усе поваляв.
А насправді все дуже просто: не треба вважати інших дурнішими за себе.

Подивилася телевізор, у ньому показували нашого руденького екс-президента. Кучмі, здається, зробили підтяжку обличчя :) Такий гладенький, як Софочка Ротару.

Мені потрібен чоловік, я це нарешті зрозуміла.
Але не для якогось там великого кохання! Нє.
Справа в тому, що я дуже люблю собі купувати всіляки присмаки у слоїках з вакуумною закривкою і потім не подужую їх відкрити. Слаба жінка.
Ось тиняюсь по хаті зі слоїком оселедцевої ікри, як лабораторна мавпа, а сил відкрити не вистачає.

Який там Playboy!
( Дрочити )

ПРАВИЛА: Кожен учасник перераховує 10 дивних звичок / незвичайностей / маловідомих фактів про себе.
Далі потрібно обрати ще 10 друзів, щоб вони теж взяли участь у флешмобі, але я не стану заставляти, хай це буде за бажанням.

1. Я не виношу навчань у групі, коли я не викладач, а студент
2. Я собі не подобаюсь, зате впевнена у свїй розумовій перевазі над половиною людства :)
3. Коли я нервую, я видираю в себе волосся і заспокоююсь від цього болю
4. Я гіпервідповідальна, і коли в мене щось не виходить супер-пупер, можу навіть розплакатись у відчаї
5. Іноді я слухаю "Любе" (червонію), але тільки старі пісні. Це мені нагадує про дитинство.
6. Найстрашнішим періодом у своєму житті я вважаю шкільні роки
7. Я мала померти вже 4 рази, але кожного разу щось мене рятувало в останній момент
8. Деякі люди в мене викликають гидливість і нудоту
9. Мене сильно розчаровує несправедливість. бо я чесно вірю у те, що добро переможе
10. Якщо немає стимулу, я одягаюсь як 13-річний пацан, бо мені так найзручніше

Якби в житті можна було б залишатись завжди прямою, коли б не було потреби вихилятись, прогинатись...
А ще якби так робили усі...
тоді б мені було дуже просто жити.

Сьогодні у мене гострий напад мізантропії. Мені здається, що на мене багато хто образився, а ще я не люблю бути втягнутою у чиюсь боротьбу. А так вийшло, що я майже в центрі подій.
Хоч би вибратись з цього без поранень.

Помітивши повну відсутність україномовних соціонічних спільнот, але досить значну кількість юзерів, що мають інтерес "соціоніка", вирішила створити socion_ua.

Якщо ви не знаєте, що таке соціоніка, дивіться Вікіпедію.

UPD: Буогага! Яку я знайшла юзерпику для спільноти, Максоласу сподобається :)))))

а чи правда закривають "Квартиру Бабуїн"?

Вибачте, що так довго нічого не писала. Якось не було натхнення, та й не було про що.
А ще та ситуація, у який я опинилась, неприємна. Ні, нема нічого страшного, але я начебто втратила ціль.
Я боюся того, що станеться, коли почнеться відпустка. Коли мені не буде чого робити. Вільний час, такий страшний, бо тоді прийдеться колупатись у собі, а не викидати енергію і сили назовні.
Я боюся, що мені вже давно все одно, чи образять мене, чи ні, чи буде щось змінюватись, чи не буде... хочеться закапсулювати все, зупинити час. Не хочу рухатись далі.

Найстрашніше те, що я з усім погоджуюсь зараз і на все махаю рукою. Полаялась із кимось? Фігня. Загубила кактуси у вагоні? Трошки пощемило й забулося. Почула погану, важку новину - то й що? Пройшло.
Відчуваю себе неживою.
Страшно.

А група "Серебро" схожа на живу рекламу Head And Shoulders - усі в чорному, лупи немає :)

Чому люди такі заздрісні?

Шось якісь усі однакові, вам не здається?
Можу виділити з тих, кого вже почула: Ісландію, Андорру, Сербію і Угорщину.

Ситуація на російському політичному Олімпі на даний час - це ситуація у Німеччині 36 року.
Істерика, юберменш, пропаганда, шовінізм і фюрер...

Подаруйте мені пульт, яким можна вимкнути Затуліна і інших чорноротих серунів.

За останній час я вже двічі стикнулися з тим, що студенти пишуть роботи російською, не спитавши мене, чи можна. Раніше - питали.
Це ознака часу чи вони вирішили, що Янукович їм дозволить? :)))

Але я все одно не вірю, що щось путнє з цього вийде...
Хочу вірити, але досвід і цинізм не дає.

Нарешті Ющенко показав, що в нього є первинні статеві ознаки :)
А як вони заметушилися, забелькотіли, закричали!

В мене сьогодні ввечері дві пари у третього курсу.
Модуль.
Не знаю, відпускати їх чи ні.
Але ці, я думаю, не підуть нікуди. Блатні групи.

коли спиш з тобою,
то можеш подряпатись об ікони,
що навколо.
мармурове коло.

мармуровий боже, тікай, тікай, залишай
тут не рай, тут небезпечно
бо палає простирадло,
лише мертві лелеки на сніданок і все марно
колотити по твоїй скроні, то ж я сплю собі сам

Нашому університету з 1 січня 2007 року з бюджета не перерахували й копійки.
Все, що ми зараз отримуємо як зарплатню, йде з ректорських фондів. дай Боже йому здоров'я.

А вам вже покращив життя наш урд?
Ой, яка чудова і двозначна в мене вийшла помилка! Не буду виправляти, так цікавше.

Якби на сьогоднішню передачу Савіка Шустера запросили не цих милих, трохи дивакуватих інтелігентів Коротича і Євтушенка, а хоча б Жириновського якогось, то аудиторія не стала б 75% віддавати доброму ставленню до Росії.

Сумно мені, сумно дуже.
Я не дивлюся телевізор, намагаюсь працювати. Але апатія охоплює мене, апатія і втрата надії на добре майбутнє. Живу, пливу за течією, живу так, наче спостерігаю за собою через запилене скло.

It's like ten thousand spoons
When all you need is a knife

Як небагато потрібно дівчині для щастя!
Купила собі червоні чобітки, як у самої цариці, гранатове намисто і сережки "перуанські" з деревом життя. Тепер я збіса сексапільна.

Ще, звичайно, купила робочих книжок. Ууу, халєра, неможливо знайти українських підручників з фондового ринку, знайшла лише якусь собі аграрно-орієнтовану книгу про біржі, а інші змушена була купувати мацкальські, бо немає нашого :( Ні, було ще одне, але таке страшне й теоретичне, напевне, комусь наукових праць не вистачало до звання профффесора.
З валютного ринку немає взагалі ніяких книжок, окрім методичок, написаних як для ПТУ...

Не. щось мене понесло про нудне. Краще я помрію трохи, бо тепер захотіла собі нову мобілку, а також червону сумочку до чобіт. Треба ж бути гарною!

Як мене гидить від цієї суки Германші! Дивлюсь на її неандертальську пику з щелепою, як у печерної людини, і виразом обличчя, як у Нарциси Мелфой, і хочеться кинути в неї чимось важким.

А ще вона, мерзота, квартиру у свого колишнього колеги по радіо "Свободі" вкрала.
Стріляти її, не інакше.

ftp://ftp.uar.net/pub/music/Ukrainian/%D7%F3%E1%E0%E9%20%D2%E0%F0%E0%F1/Nashi%20partyzany%20(256)/

Пісні українських партизанів у виконанні Тараса Чубая (Плач Єремії). Випущена збірка у 2000 році і чомусь майже невідома. Але мені подобається! Качайте.

Це, звичайно, дуже добре, коли ми викидаємо з мови русизми. Це потрібно, це правильно.
Але, якщо вже відмовлятися від іноземщини, то нащо замість русизмів хапатися за полонізми?

Є одне чудове, суто українське слово - срака. Правильне і відповідає дійсності. І не матюк.
Чому ж усюди, навіть по телебаченню, вживають польске слово "дупа"?

Ні, панове, я за сраку. Хай воно як, але дупа мені не подобається. Хай живе справжня українська срака!

Славімо його!

Ми, що підписалися нижче, вважаємо, що існуючі в Україні ставки мита та зборів на автомобілі іноземного виробництва суттєво утискають наші інтереси як покупців. Ми також вважаємо, що вони безпідставно створюють монопольне становище для одного підприємства – компанії «УКРАВТО», яка продає нам неякісний товар за недоступними цінами. Ми закликаємо всіх, хто вважає так само, підтримати цю петицію.

Так, я підтримую це, бо інакше Миколай не зможе провезти через митницю мій жовтий блискучий подарунок!

Дорогий Миколаю!
Я була не надто чемною цього року, я знаю. Вибач мені :(
Я дуже-дуже добре вестиму себе цього року, присягаюся! Чесно!
А якщо я буду хорошою дівчинкою, ти мені подаруєш те, що я хочу? Правда, подаруєш?

Тоді я сподіваюсь на таке жовте, довге, блискуче!